На Далекий Схід, до Північного В’єтнаму, Лаосу і Камбоджі я виїхав із звичайним паспортом як приватна особа, літератор, друг лісових людей і звірів. Ніхто не давав мені ніяких завдань ані вказівок, не посилали мене ні уряд, ні міністерство, ні навіть Спілка письменників. Але все-таки мене хтось посилав на Далекий Схід. Послала та безіменна людина, яка щодня поспішає до свого верстата. Це вона послала мене, бо їй цікаво знати, як там, у далекому В’єтнамі, живуть, розважаються, над чим журяться і про що мріють люди. Словом, мене послали читачі моїх книжок, щоб я написав про В’єтнам чи Камбоджу так, як писав про Укаялі або Мадагаскар.
Незважаючи на неофіціальний характер подорожі, працівники Міністерства культури в Ханої прийняли мене гостинно і доброзичливо. І я складаю їм сердечну подяку за все те приємне, чого я зазнав на їхній прекрасній батьківщині. Якщо в моїй книжці подекуди трапляється жартівливий тон і деякі дошкульні речі, то нехай і це буде прийнято як доказ моєї глибокої приязні до в’єтнамського народу, мого подиву та захоплення.
Дей про Строитель
16 03
Автор, пиши ещё!
Это очень, скажем так, спокойное литрпг. Без активного действия - никто никуда не бежит, ни с кем не сражается, к бою с мировым злом не готовится. Строитель попадает в тело подростка, подручного деревенского ………
Прочитавшие эту книги читали: