Самостійна дірка (fb2)

Остап Вишня
Усмішки, фейлетони, гуморески 1944–1950 [uk] - 2
Самостійна дірка [Збірка] [uk] 229K, 39 с.   (скачать)
издано в 1989 г. Дніпро
Добавлена: 19.11.2009

Аннотация

Нищівна сила слова найпопулярнішого в післявоєнний час гумориста і сатирика спрямована проти фашизму, українського націоналізму, фальшивої буржуазної демократії. Поряд з цими гострополітичними творами — тут і високопоетичні усмішки про людей, що прикрашають нашу землю, славлять трудовими здобутками Батьківщину.
Цикл «Самостійна дірка» написано під впливом вражень від поїздок у тільки-но звільнені від фашистських окупантів західні області України. Таких поїздок в Остапа Вишні було щонайменше дві. Одна з них описана в нарисі «Дуглас», опублікованому в газ. «Радянська Україна» 9 лютого 1945 р. В Галичині, а згодом і на Буковині Остап Вишня познайомився з багатьма людьми, відвідав чимало сіл і міст, побачив сліди кривавих злодіянь бандерівських головорізів. Тоді, очевидно, й був задуманий цикл сатиричних творів про фашистських найманців. «Розуміється, що, сидівши в Києві, не вивчивши всього цього матеріалу на місці, мені трудно було б щось про них уїдливе написати, — згадував пізніше памфлетист. — Треба, значить, було їхати в західні області, знайомитися з обстановкою каїнової роботи ворогів, говорити з місцевими людьми, що докладніше знали роботу цих запроданців, доводилося говорити і з самими «героями» темної ночі та густої хащі» («Отак і пишу»).




Впечатления о книге:  

Рыжий Тигра про Вишня: Самостійна дірка [Збірка] [uk] (Классическая проза, Юмористическая проза) 20 11
Весьма советую. Сдаётся мне, великий сатирик писал не только про Украину - все мы теперь в такой же дырке. :(
Лучше всего читать вместе с примечаниями (http://lib.rus.ec/b/173391).

Oleg Avramenko про Вишня: Українсько-німецька націоналістична самостійна дірка [uk] (Юмор: прочее) 12 06
Не знаю, почему пропал мой предыдущий отзыв.
А что касается вашего последнего замечания, GOLDEN_key, то десять лет в лагерях (1934 — 43) это факт, а не "свидомытская сказка". И то, что он пережил за эти годы, сломает любого. Сам Вишня говорил так: "Як дасть Бог вижити каторгу — то нехай мені рука всохне, як візьму перо в руки." Но всё-таки пришлось взять перо — чтобы жить. Примечательно, что "националистическая мразь" совсем не держала зла на Вишню. Они всё понимали.

GOLDEN_key про Вишня: Українсько-німецька націоналістична самостійна дірка [uk] (Юмор: прочее) 12 06
Вы слепоглухой?
Повторюсь: Вишня задолго до лагерей от всего сердца хохотал над националистической перхотью. Вишня презирал националистов. Вот Вам его юморестка 1924 года, где он высмеивает ещё одну националистическую падаль, но более раннего разлива. Будете причитать про лагеря?
Как от головного атамана одна "могила" осталась
(Сказка)
Петлюра, который последнее время
жил в Польше, на днях бежал оттуда
с паспортом на имя Степана Могилы.
(Из газет.)
Жила себе, была себе великая Петлюра.
Жила себе эта Петлюра в Польше, панам пятки лизала. Украину продавала, головным атаманом себя называла, денежки народные в Варшаве проедала, "войско" свое в Польше за колючей проволокой истязала, на Украину воротиться желала.
Жила себе и жила...
Кабинеты министров созывала, рады разные собирала, "универсалы" к "своему" народу писала -- все потому, что на Украину воротиться желала.
Желала, желала, желала, желала...
Сидела и желала.
Сидела Петлюра, сидела и желала, а того и не ведала, не знала, что уже в "могиле" обеими ногами стоит.
Четыре года желала... Вдруг -- гоп! -- и она уже не великая Петлюра, а великая Могила...
Понабежали польские паны, паны шляхетные, те самые, что Петлюру угощали да привечали, одевали-обували и золото ей давали. Глянули -- нет головного атамана Симона Петлюры, а сидит перед ними Могила...
-- Пропали, -- воют, -- наши денежки!
-- Пустите, -- бормочет Могила, -- пустите меня, па-ночки, в Венгрию... Я там сам себе курган насыплю...
-- Сыпь! -- говорят паны. -- Чтоб тебе и вдоль и поперек хватило.
А нам кто деньги отдаст?
-- Пусть вам Петлюра, -- говорит Могила, -- отдаст... А я Могила!.. Голый! А с голого -- как со святого...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Стоит курган, петлюрина могила, на венгерской земле. Воробьи на нее прилетают, хвостиками машут и чирикают:
Поганая Петлюра
Панам лизать умела,
Панов она любила,
Да с тем и околела...
1924


Прочитавшие эту книги читали:
X