Пригоди чорного кота Лапченка, описані ним самим [uk] 332K, 100 с.(скачать) издано в 1973 г. Веселка Добавлена: 28.12.2010
Аннотация
Може, декому видасться дивним, що кіт узявся за літературу, але це цілком зрозуміло. Річ у тім, що котові випадає бути свідком таких моментів у житті людини, які сховані від суспільства — кіт чує розмови, що точаться в родині, бачить, що роблять люди, коли їх ніхто не бачить. Словом, я перебуваю в таких умовах, в яких не може бути жоден письменник, і можу писати про те, що справді бачив і чув, не домислюючи і не вигадуючи, як то змушений робити письменник-людина.
Взявся я за перо ще й тому, що деякі вчинки людей дивують мене. Я хотів поділитися з людьми враженнями від їхнього життя, щоб вони поглянули на себе, так би мовити, збоку, бо ж збоку краще видно і достойності, і хиби.
На жаль, письменник, який редагував мій рукопис, дещо викреслив з того, що було написано цікавого про людину...
Щоб ні в кого не лишилося сумніву, що все це дійсно написав я сам, розповім, як я навчився писати. Не така це вже складна штука.
Треба взяти в лапку олівця і вивести першу літеру, потім другу, третю і, коли вийде слово, трохи відступити і таким самим способом написати друге слово, а, закінчивши фразу, поставити крапку. Якщо якесь написане слово мені не подобалось, я злизував його язиком. Для мене це було значно зручніше, ніж перекреслювати. Тому я перейшов на чорнило і ручку, бо злизати чорнила легше, ніж олівець.
При писанні багато важить положення хвоста. Ні в якому разі не слід ним махати. Хвіст повинен лежати на столі, це створює необхідний упор для всього тіла. Інакше літери виходять не такі гарні, а інколи бувають просто нерозбірливими.
Може, дехто гадає, що мені легше друкувати на машинці, та це не так. Я не зміг навчитися друкувати на машинці. Як тільки я натискував на клавіш, зразу вистрибував важіль з літерою, і, хоч я знав, що це важіль, мені щоразу здавалося, ніби це миша, і я кидався на літеру, хапаючи її кігтями. Від цього псувалася машинка, а також мої стосунки з її господарем, а головне — друкування посувалося страшенно повільно, бо думка уривалась,натхнення зникало, і я довгенько сидів, щоб знову повернувся робочий настрій.
Л а п ч е н к о
Sello про Стайрон: И поджег этот дом [Set This House on Fire ru] (Современная проза)
26 11
Захотелось по прочтении сравнить свое мнение с мнением двух-трех профессиональных критиков, тех, кто, так сказать, рекламирует произведение для определения его степени читабельности или, напротив, нечитабельности. Все потому, ……… Оценка: отлично!
alexk про Ленивая Панда
26 11
Это ж как надо было нарукожопить, чтоб до такого довести?
Олег Макаров. про Реванш
24 11
Феерическая чушь. Испанский стыд как он есть.
То есть, на самом деле написал Максимушкин, а стыдно почему-то мне
decim про Мейсон: Северный лес [litres] (Историческая проза, Современная проза)
24 11
Люто одобряю. Каких-то литературных открытий нет, просто отличная книга в отличном переводе. Отдельное спасибо за показ природы глазами не скучающего блогера, но лесного жителя и даже участника событий. Это сейчас редкость.
………
mysevra про Галь: Слово живое и мертвое (Языкознание, Литературоведение)
24 11
Книгу интересно читать сразу после «Поверженных буквалистов». Обе школы по-своему правы, но поражает другое – профессионализм, энциклопедические знания и общий уровень эрудиции, культуры, да и просто интеллигентности переводчиков тех времён. Оценка: отлично!
decim про Алеников: Невероятная подлинная история Горгоны медузы (Современная проза)
23 11
Ещё один с юморком пометил чужое, задрав заднюю ногу. На этот раз - греческий миф попал под, цитируя аффтара, золотой дождь.
Кстати, о Медузе. Как-то так вышло, что одновременно в сети появилась книга "I, Medusa", автор ………