Серед видатних українських письменників XX століття слід назвати ім’я поета і романіста Василя Барки (Очерет Василь Костянтинович) (1908–2003). Уже першими віршами він заявив про себе як «чужерідне тіло», яке система намагалась виштовхнути (і виштовхнула-таки!) з «комуністичного раю».
Саме цей «рай» показав В. Барка у своєму першому романі «Рай», що вийшов у 1953 році у Нью-Йорку і зараз є маловідомим українському читачеві. У його основі — автобіографічні спомини самого автора. Головний герой — професор слов’янської філології Антон Никандрович Споданейко, внутрішнє життя якого, цінності та думки близькі письменникові. Розповідаючи всього про дві доби життя пересічних українців (20 і 21 червня 1941–го) в умовах сталінського режиму, В. Барка спростовує міф про нього як земний рай. Автор показує, як, за формулою Достоєвського, «диявол з Богом борються, а поле бою — серця людей».
бушмен про Аzнеп: Вагнер. Дорога на Бахмут. 300! 30! 3! (О войне)
14 02
Тяжёлая смертельно-опасная работа. Причём, самим бойцы деньги в моменте и не нужны (но семья, медицинская помощь в случае увечья требуют денег) Оценка: отлично!
mysevra про Клочков: Лунь (Боевая фантастика)
09 02
Это как-то больше про любовь. А я приключений хотела. Вообще, как бы грубо это не прозвучало, книги этой серии хороши без женских персонажей «со всеми вытекающими из этого последствиями». Оценка: неплохо
