Книжка Пітера Померанцева «Нічого правдивого й усе можливе» висвітлює проблеми трансформації російського суспільства під впливом медіатехнологій.
На початку 2000-х років автор працював у Москві журналістом і телевізійним продюсером та мав можливість спостерігати за творенням глобальних медіасимулякрів.
У книзі змальований феномен російського телебачення як механізм, що впливає на політичні тренди, історію країни та свідомість громадян.
—❖—
«Нічого правдивого й усе можливе», як і кожна справжня книжкова віха, має кілька рівнів прочитання, кілька контекстів, у кожному з яких свої культурні коди доступу, реалії і персонажі. По-перше, це книжка автобіографічна: постать Пітера виростає з недосвідченого молодого журналіста у справжнього стріляного горобця пера і камери. По-друге, це книжка про Росію в певній часовій перспективі: від Росії малої брехні до Росії, збудованої на повній і безповоротній відносності сенсів, де сказане й написане не важить уже зовсім нічого. По-третє, це книжка про антропологічний експеримент, у якому люди ніколи не є самими собою, а завжди грають когось іншого, володіють кількома ідентичностями. Книжка Померанцева насправді — про катастрофу, яка є в людях, між людьми і яка ще попереду.
Андрій Бондар, український поет, публіцист, перекладач
—❖—
Ці оповідання — спогади про Москву «нульових» — написано від першої особи, але це не збірка, а цілісний твір у трьох діях. Це могла б бути поема (алюзія до Дантової «Божественної комедії») чи, наприклад, опера. Так чи так ідеться про подорож пеклом, про втрату обрисів реальности, запаморочення та западання світу в темряву.
З рецензії Оксани Форостини, «Критика»
—❖ —
Книжка Пітера Померанцева «Нічого правдивого й усе можливе» створена мовою та образами, яких ви точно не зможете забути. Світ, який змальовує автор, — унікальний. На зміну комунізмові з його інформаційним дефіцитом до Росії прийшла нова ідеологія — розважальне телебачення. Воно замінило справжню політику, економіку, дипломатію і людські взаємини. Герої, яких воно створило, реальніші від людей з вулиці. Сучасна Росія — це «Шоу Трумена», де героями є 140 мільйонів осіб, але вони ще не знають, що кожне шоу має фінал.
Євген Федченко, Директор Могилянської школи журналістики Національного університету «Києво-Могилянська академія», співзасновник StopFake
Дей про Шеф повар
21 04
Повествование о тринадцатилетней девочке-попаданке, изложенное от лица местного подростка. Девочка "попадает", осваивается и начинает вовсю прогрессорствовать, поражая широтой знаний. В основном её прогрессорство сводится ………
Дей про Черный маг императора
20 04
Немного огорчает, что ГГ немного тупенький. Каким он был в первой книге, таким остался к 25-ой - речь, поведение, рассуждения шестнадцатилетнего юноши ничем не отличаются от таковых двенадцатилетнего пацана.
Но серия лёгкая, ………
Олег Макаров. про Лерер: Как мы принимаем решения (Психология, Научная литература: прочее)
19 04
«Человеческий мозг похож на компьютерную операционную систему, которую пытались как можно быстрее вывести на рынок»
— Джона Лерер (Jonah Lehrer)
Его книгу «Как мы принимаем решения» (How We Decide) рекомендую всем, ……… Оценка: отлично!
mysevra про Палий: Бумеранг (Боевая фантастика)
18 04
Ну замечательно же всё шло, бойко, с искрой. И тут появилась журналистка, да ещё и из УФГ – откуда же это в республике «федеральная» газета? Такое небрежное отношение мелочам настораживает. Грустно, батенька. Оценка: неплохо
udrees про Мансуров: Восемнадцатое царство [СИ] (Боевик, Самиздат, сетевая литература)
17 04
Не очень большая книга в стиле Стивена Кинга – забрались мальчишки на какой-то заброшенный секретный объект. Ну и нашли на свою задницу приключений. В целом написано, скажу, неплохо, грамотно, кому-то покажется стиль простым, ……… Оценка: неплохо
udrees про Атаманов: Полигон [litres] (Боевая фантастика)
17 04
Если не воспринимать серьезно, то читается очень даже неплохо. Если бы вместо школьниц были взрослые, то история могла бы прокатить. Но и так книга написана неплохо, пускай и идеалистично про выживание в постапокалипсисе. ……… Оценка: неплохо