Аннотация

Ця книжка Тамари Гундорової — спроба переосмислити біографію Лесі Українки, у якій переплелися хвороба і творчість, Україна і чужина, політика й література, класика і сучасність, любов і смерть.
Стосунки з Кобилянською як утілення любові, творчого піднесення й розуміння. Травма, пережита біля ліжка смертельно хворого Мержинського. Духовна й інтелектуальна близькість до Драгоманова. Одруження з Климентом Квіткою. Врешті, спротив усталеним правилам і законам патріархального ладу, «ненормальність» любові, фатум мистецького божевілля, який пізнала в моменти творчості, санаторійний туризм, на який прирекла її хвороба. Усе це було закорінене в особливому стані «інакшості» письменниці, жінки й «чужинки» в себе вдома. Та водночас це дало Ларисі Косач-Квітці змогу здобути істинну свободу й осягнути загальнолюдську, транскультурну перспективу бачення світу. За рік до смерті вона зізнавалася матері: «…історію Мавки може тілько жінка написати». Але правда полягала в тому, що всі її твори могла написати лише жінка, яка жила і творила, зневажаючи смерть.

Впечатления о книге: